Доля
Невловима, мов вітер у полі,
Незбагненна, як всесвіт і час,
Чи ти слуга чиєїсь волі,
Що все вирішуєш за нас?
Ти випадаєш з поля зору,
Тебе не вловлює наш слух,
Ти нас удень і в нічну пору
Ставиш, мов гончар, на круг.
Тебе цуратися негоже,
Тобі підвладна навіть мить.
Ти ж ощасливити нас можеш,
Та і нещасними зробить.
***
Не облетіти поглядом, думками
Нічного неба дивовижний світ,
Який засіяний планетами, зірками,
До них людина прокладає слід.
Манить його божественна краса,
Богів у ньому поселили греки.
Єднають землю й небеса
Молитви, грози й крик лелеки.
***
Вдалеч від отчого порога,
Під сяйвом сонця чи зірок,
Поведе життя дорога
У часи радощів й тривог,
В часи поразок й перемог,
В часи здобутків і утрат,
І до буднів, і до свят.
***
Хтось відмовлявсь від філіжанки кави,
Не досягав ні почестей,
ні слави.
Й без неї не точилася розмова
В кав’ярнях Києва,
Тернополя і Львова.
Вона знімає з душі стреси, втому,
Не раз і шлях продовжує додому.
І не збагнути магію її,
Так, як і всесвіту краї.
Валерій ДІДУХ,
доцент ТДМУ